Вечорниці на Андрія

Звучить позивні мелодії української народної пісні

На третіх позивних – слова диктора.

Диктор:        Обійдіть весь світ безмірний

                        І скажіть, в якій країні

                        Так зберігся скарб безцінний,

                        Як у нас, на Україні?!

                        Просим всіх у нашу хату,

                        Превелику, пребагату.

                        Від зірниці до зірниці

                        Хай лунають вечорниці!

На сцені святково прибрана світлиця. На столі глечики, глиняні миски. З правого боку розташована піч, з лівого фрагмент подвір’я: тин і криниця. За столом сидить господиня.

Господиня: Господи! Як подумаєш, що коли ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать… Зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-йой-йой! Куди це все поділося.

Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата.

Д-1: Добрий вечір вашій хаті

            Уклін Господині!

            Чи веселі вечорниці

            В нашій Україні?

Д-2:   Добрий вечір,Господине,

            Славна молодице!

            Чули, у цій хатині

            Будуть вечорниці!

Господиня:  Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

                        Просимо, просимо!

                        Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,

                        Бо пора вже вечорниці всім нам починати.

                        Зваримо вареників біленьких, смачненьких,

                        Та й запросим до нас в гості хлопчиків гарненьких,

                        Щоб вони разом із нами дружно працювали,

                     Андріївські вечорниці піснею стрічали.

Дівчата співають українську народну піню «Дівка Явдошка» (або українську народну піню «Світить місяць»).

Дівчата:Які пахощ! Напевно, все смачненьке

Господиня: Смачне-то воно смачне, але основної страви – Калити – ще немає. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найважливіша ознака його – Калита!

Входить Оленка з оберемком дров.

Оленка: Добрий вечір, дівчата! Добрий вечір, Господине! А я дров принесла, щоб піч розтопити для Калити.

Господиня: Оленка, переклади полінця, поворожи собі.

Оленка: Ой, дівчата, мені страшно їх перекладати!

Господиня: Не бійся, від долі не втечеш!

Оленка (ворожить перекладаючи полінця): Вдівець, молодець, вдівець, молодець… …. молодець!

Господиня: От бачиш, доля до тебе милостива! Дано тобі вийти за молодого парубка.

Оленка: Не хочу такого лінивого парубка! Дівчата сміються.

Д-4: Ой, дівчата! А як я вчора ворожила! Ось я вам розкажу! Вже на дворі темно стало, вийшла я ніби-то до комори, а сама – хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовбці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець…» Раптом чую, хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, якщо не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. Сиджу, чекаю. Чую, іде. Порівнявся зі мною, а я як вискочу, як спитаю голосно: «Дятьку, як вас звати?» а він з переляку аж присів і хреститься, хреститься. Потім як дременув! Так я і не дізналася нічого.

Дівчата сміються.

Господиня: Годі, дівчата, теревені розводити! Швидше Калиту треба місити.

Дівчата місять тісто, кладуть у піч дрова.

Господиня: Дівчата, дрова у піч треба класти навхрест, аби наша Калита гарно випікалася!

Гори вогонь, ясно,

Спечи нам Калиту красну!

Щоб ми її кусали

І горя не знали!

Д-4: Водице, студенице! Окропи Калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні й веселі.

Господиня з дівчатами садить Калиту у піч.

Тут же вариться й пшоняна каша, до якої додають горіхів, маку й меду.

Д-5: Гарною буде наша Калита! Круглою, наче сонечко, наче віночок!

Дівчата в одній мисці однією водою миють руки, а тоді одним рушником їх витирають на знак спільної справи.

Господиня: (водою вмиває кожну дівчину, примовляє)

Аби ви були красні-прекрасні, як наша Калита!

Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудились!

Д-1: Дівчата! Гайда на двір коноплі сіяти, на долю ворожити!

Дівчата вибігають на край сцени, «сіють» зерно.

Дівчата:    Сонце до заходу, а коноплі до сходу!

                        Сонце до заходу, а коноплі до сходу!

                        Сонце до заходу, а коноплі до сходу!

                        Калитою радію, конопельки сію.

                        Грабельками волочу, бо заміж хочу.

                        Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.

Д-2: Щоб наші коноплі до небес сягали!

Д-3: Щоб наші хлопці до нас навертали!

Д-4: А це сім’я, що залишилося, вкиньмо в пазуху, щоб на той рік заміж вийти!

До дівчат наближається Перехожий (це може бути чоловік із залу).

Перехожий: Дівчата, позичте борони!

Д-5: Борона у вівсі!

Перехожий: Повиходьте заміж усі!

Д-4: Ой, дівчата, а як то хочеться знати, яка з нас перша заміж вийде!

Д-3: Ой Андрію, Андрієчку,

            Даруй нам надієчку!

            Хто з нас, із дівчат,

            Перша заміж вийде?

Господиня: Давайте постелимо доріжку чоботами.

Д-2: Поставте, тітонько, наші чобітки до порога.

Господиня ставить чобітки й говорить, хто першою вийде заміж. Після ворожіння дівчата співають українську народну пісню «Ой у полі нивка».

Д-1: Дівчата, давайте, поки немає хлопців, почнемо воду носити, щоб пекти балабушки. Почнемо з Оксаниної криниці, потім підемо до Катерини і Ганки, бо треба набрати води з трьох криниць.

Д-3: Ви не забули, що не можна ні говорити, ні сміятись, бо зникнуть усі чари? Вода розбризкається, тоді прийдеться усю ніч ходити. А собаку, щоб балабушки їв, мою візьмемо?

Д-2: Не забули, не забули, розумнице ти наша! І собак у нас без твоєї вистачає. Будеш тут всіх вчити, зараз відправимо додому спати!

Д-3: (починає крутити воду з криниці) Мовчу, мовчу!

Д-5: (звертається до Оленки) Ну, Оленко, ти найстарша, набирай води!

Оленка: Добре! (набирає в рот води, несе)

Д-2: Тепер я! (набирає води)

Решта дівчат набирають в рот води, несуть. Вибігають хлопці, смішать.

Дівчата випорскують воду з рота, одного з хлопців ловлять.

Д-3: А, попався! Давайте кинемо його у воду!

Дівчата тягнуть Хлопця до криниці.

Хлопець: Рятуйте! Втоплять!

Д-1: Якщо відгадаєш загадку – відпустимо.

Х-1: Давайте я вам краще хлопців повну хату приведу. Згода?

Д-1: Ну, добре, приводь, хай буде по-твоєму.

Д-2: Відпускаємо його, шкода криниці. Води ж ніхто не схоче пити,  коли він скупається у ній. Але за хлопців не забудь!

Дівчата повертаються до світлиці. Чути стукіт у двері.

Д-3: Там щось стукнуло!

Д-4: Та ні, почулося!

Знов чути стукіт.

Д-1: Піду, подивлюся.

Дівчина повертається й заводить за собою хлопців.

Х-1: Добрий вечір, пані Ганно!

Х-2: Добрий вечір, шановні дівчата! Від вашої присутності навіть посвітлішала хата.

Х-3: І сказати ще треба, що ви – ніби зіроньки з неба.

Господиня: Ой Господи! Скільки парубків, та які всі гожі! Чи не свататись ви прийшли?

Хлопці: А що? Можна і посвататись! Якщо господині ви гарні!

Дівчата співають пісню «Чом я не хазяйка», потім голосно сміються.

Хлопці: Оце так хазяйки! Зате як співають!

Дівчата: Ну що, передумали свататись?

Хлопці: Та ні!

Д-1: То хто ж перший?

Х-4: Я! Мене звати Іван. Я – хазяйський син. Багатий! Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі – видимо-невидимо! Скільки не дивився і не придивлявся – нічого не побачив. А що вже до худоби! І павуки, і комахи, і мухи, а що вже молі і мурашок – світу білого не видно! Чим я не жених?!

Дівчата: Та куди вам іще до женихів!

Х-1: Дівчатонька-голубятонька, ми не сваритися прийшли, а миритись. Сьогодні ж Андріїв вечір! Давайте краще разом заспіваємо!

Дівчата і хлопці співають пісні-переспівки:

«Ой як на Андрія», «Од Києва до Лубен», «Переспівки».

Х-2: А ми вам привели Андрія!

Д-3: О, та без Андрія не може обійтися сьогоднішня подія!

Андрій: Ви хочете – вірте, хочете – ні, але коли ми до вас ішли, то під вербою цукерки і горіхи знайшли.

Д-4: Ану покажіть!

Д-5: Ой, та ви нас не смішіть, адже всі знають, що горіхи та цукерки на вербі не виростуть.

Х-1: Е, щоб хто не казав, але я знаю, що ці дарунки Святий Андрій прислав. Пригощайтеся, дівчата!

Хлопці пригощають дівчат.

Х-2: (витягує перстень, подає дівчині) Я прошу перстень прийняти, а як підеш, то прошу мене зачекати.

Д-5: Добре, дякую, я буду тебе чекати.

Д-3: Давайте так зробимо: ти, Олено, піди і принеси борошна, дві тарілки та два аркуші паперу.

Дівчина кидає перстень у тарілку з водою. Олена приносить борошно, тарілки, папір.

Д-3: (продовжує) На дно тарілки треба написати трішки борошна й папером закрити, а зверху гривню покласти. А ти, Ганнусю, поклич Семена та Андрія, то буде сміхотлива подія.

Д-2: Андрію, Семене, прошу підійти до мене!

Х-3: Що сталося?

Д-2: Та в нас, дівчат, давно так повелося, що маємо хлопців веселити. Я пропоную вам оцю хустку зав’язати і на крісло сідати. І все, що я скажу, робити: якщо хтось з вас із тарілок здмухає гроші, той поцілує дівчину, яка йому подобається.

Хлопці сідають, дують, обсипаючись борошном. Між ворожінням за бажанням хлопці й дівчата співають пісні «По дорозі жук, жук», «Дівчино моя, переясловко», «І шумить, і гуде»

Голос за сценою: Хлопці, допоможіть мені!

Відчиняються двері. На порозі стоїть Роман з великим гарбузом у руках. На шиї в’язанка бубликів.

Роман: От і клята та дівка Уляна! Я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Д-1: Не сумуй, Ромцю!

Роман: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись? Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

Д-2: Ой, Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну!

Д-3: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

Роман: А давайте заспіваймо!

Хлопці співають пісню «Із сиром пироги».

Господиня: Ой діточки мої дорогенькі, швиденько за стіл сідайте, бо я знаю, що ви вже зголодніли. Ми тут з дівчатами напекли, наварили. Прошу, сідайте, а ви, хлопці та дівчата, ласощі роздайте.

Д-1: любі гості, просимо сісти!

Варенички будемо їсти!

Варенички непогані,

Варенички ці в сметані,

Білобокі, круглолиці

І з добірної пшениці!

А ви, дівчатка, тим часом не гуляйте,

З печі варенички виймайте,

В кухлі узвару наливайте

Усі сідають за стіл. Дівчата виносять вареники, пригощають хлопців та виконують пісню «Варенички»

Господиня: Ну от і добре! Вже як раз і Калита достигла. Пройшов час Калиту піднести. Сонце заходить, а Калита сходить.

Дівчата й хлопці (тричі):  Сонце заходить, а Калита сходить!

Господиня урочисто виносить Калиту на рушнику. Усі встають. Калита обноситься по колу за сонцем. Разом з Калитою виносяться запалені свічі, Дідух. Усе і всі скроплюються святою водою. Дівчата й хлопці співають пісню В. Яремчука «Слава Сонцю».

Д-2:    У небо, Калиту, у небо!

            А ти, сонечко, піднімись,

            Ти на нас подивись

            Ми Калиту чіпляємо,

            На місяць поглядаємо,

Свою долю-радість закликаємо!

Хлопці підвішують калиту під стелю.

Х-1: Дозвольте мені бути паном Калитинським!

Х-2: А я буду паном Коцюбинським!

Х-1: Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй собі коня. Танцюй від порога «Кривого танцю»!

Д-4: Що будемо співати?

Д-2: Для такого бравого парубка тільки «Чеберяйчика»!

Дівчата співають пісню «Ой на горі жито»

Хлопець виходить на середину світлиці й танцює, перестрибуючи через коцюбу та рогача.

Х-4: Гарно вискакував! Сідлай тепер коня!

Хлопець 2 (пан Коцюбинський) бере коцюбу, «сідає» на неї і «їде» до Калити.

Х-1: Добрий вечір, пане Коцюбинський!

Х-2: Добрий вечір, пане Калитинський!

Х-1: Куди йдете?

Х-2: Калиту кусати.

Х-1: Чи куснеш ти, чи ні,

            А я на білому коні,

            То й Калита мені!

Під музику Хлопець-Коцюбинський кусає Калиту.

Хлопець-Калитинський: А хто ще хоче Калити? Калита, Калита, солодка така! Хто вкусить Калиту, тому всю зиму сонце світити буде! Тому буде добро в домі!

Хлопці: І я, і я хочу Калиту вкусити!

По черзі бажаючі йдуть до Калити і вступають у розмову з Хлопцем-Калитинським.

- Їду, їду Калиту кусати!

- А я сажею писати!

- Писнеш чи ні, я на білому коні і Калита мені

Хлопець підстрибує, кусає Калиту, інші забирають коцюбу.

Дівчата: Добре, добре! Для вас, хлопці, Калита пеклася. Всім дістанеться по шматочку!

Господиня ламає всім по шматочку Калити.

Хлопці: Калита, Калита,

                        Солодка була.

                        А ми її з’їли,

                        Аж до сонця підлетіли.

Господиня: Ми гуляли, веселились,

                        Усім весело було.

                        Вечорниці закінчились,

                        І, здається, все пройшло.

                        Ні, так просто не проходить,

                        В серці струночка бринить.

                        Про Андріїв вечір спогад

                        В нашім серці буде жить.

Дівчата і хлопці співають пісню «І в вас, і в рас хай буде гаразд»